Одиссей +380444960470

Та сама курява дороги. Василь Слапчук. Український пріоритет


Оцінити:
 У дитинстві ми бавимося пазлами. Якщо жоден із картонних клаптиків не загубився, в результаті отримуємо яскраву ілюстрацію. У дорослому ж віці ми й пазли складаємо дорослі: кількість клаптиків – невідома, форма – так само, на який малюнок орієнтуватись – знаємо не завжди. Тож хтось примудряється зі своїх персональних пазлів й у шістдесят років інфантильно складати кадр із якогось мультфільму. А хтось, розпорядившись часом мудріше, отримує в результаті маніпуляцій із пазлами ілюстрацію – пару космічних ком із кругленькими елементами взаємопроникнення, допасованих одна до одної, – інь і янь, що їх зображено на обкладинці нового роману Василя Слапчука. «Та сама курява дороги» – роман-гра, суміш прихованих цитат. Колись у цей найбільш постмодерністський Слапчуковий твір літературознавці із задоволенням занурять свої професійні скальпелі – у цей найбільш неоднозначний та дражливий твір. Настільки неоднозначний і дражливий, що, читаючи його, я згадував слова Євгена Барана про необов’язковість «Диких квітів». Згадував, оскільки роман-гра «Та сама курява дороги» надто вже контрастує з іншим – обов’язковим – Слапчуковим романом-життям «Книга забуття», де творення художнього тексту відбувається на території реального життя й реальної смерті – там, де будь-який літературознавчий скальпель можна зламати об сувору правду людського буття.

Контакти
Ви можете надіслати нам запит електронною поштою
  Очистити

Пока никто не оставлял комментарии! Будьте первыми!


Новинки!
Ви нещодавно дивилися
немає товарів